ДП «Агенція оборонних закупівель» на чолі з Арсеном Жумаділовим уклало багатомільйонні контракти з ТОВ «ЛІДЕР – НТЗ», яке до листопада 2025 року працювало під назвою «ТЕМП-2000» і пов’язане із сім’єю Євтушенко.
За наявними даними, компанія могла отримати необхідний для участі в оборонних закупівлях досвід через формально пов’язані підприємства. Йдеться, зокрема, про ТОВ «ТК Альянс Ідеал» із Броварів, яке у своїх документах позиціонується як виробник поліетиленової плівки, а не балістичних матеріалів.
Фіктивний виробничий досвід
Для підтвердження нібито наявних виробничих можливостей був оформлений договір поставки №10/11-1 від 10 листопада 2025 року. Він мав засвідчити існування виробничого ланцюга та досвіду роботи з відповідними матеріалами.
Однак є важлива деталь: ліцензію на виробництво засобів індивідуального захисту «ЛІДЕР – НТЗ» отримало лише 15 грудня 2025 року.
Тобто договір, який мав підтвердити виробничу спроможність компанії, був датований ще до отримання нею відповідної ліцензії. Це ставить під сумнів реальність такого досвіду та законність використання документа під час тендерної процедури.
Для створення необхідного «ланцюга постачання» також фігурувала компанія TARGUS. Звичайні поліетиленові матеріали, які використовуються для пакування, за версією схеми могли подаватися як сировина для виробництва балістичної продукції.
40 тисяч шоломів за 295,8 мільйона
На цьому тлі «ЛІДЕР – НТЗ» отримав контракт на постачання 40 тисяч бойових шоломів Каска-2М.
Договір №RM-10077-VDK-26 АОЗ уклала 15 січня 2026 року. Загальна сума — 295,84 млн грн.
Ціна одного шолома склала близько 7,4 тис. грн без ПДВ.
При цьому, якщо порівнювати її з цінами аналогічної продукції на ринку на той момент, різниця могла становити близько 2,6 тис. грн за одиницю. За 40 тисяч шоломів це потенційно дає близько 104 млн грн різниці, хоча точний розмір можливих збитків потребує окремої експертизи.
Є й інший показовий момент.
31 грудня 2025 року замовник вимагав від компанії усунути невідповідності, зокрема надати відсутні первинні документи. А вже приблизно через 22 хвилини після цього, у святковий вечір, компанію оголосили переможцем.
Такий розвиток подій щонайменше викликає питання до того, наскільки повноцінно замовник перевіряв документи учасника.
Другий контракт — бронежилети
У квітні сценарій повторився вже під час закупівлі 2 тисяч модульних бронежилетів «Корсар М3мп-6».
Вартість контракту №RM-10638-VDK-26 — 32,8 млн грн.
Цього разу питання виникають і до самої тендерної документації. Вона містила вимоги, які могли суттєво звузити коло потенційних учасників. Зокрема, йшлося про специфічні висновки Міноборони та показник доходу за попередній рік.
Фактично вимога щодо фінансового показника могла зіграти на користь компанії, яка напередодні вже отримала багатомільйонний контракт.
У торгах взяли участь п’ять компаній. Перемогу знову отримав «ЛІДЕР – НТЗ».
Головне питання — чи була в компанії реальна виробнича спроможність
Найбільше запитань у цій історії викликає не лише ціна контрактів, а й сама спроможність компанії виконувати такі обсяги поставок.
Йдеться про десятки тисяч одиниць продукції, яку необхідно виготовити, перевірити та доставити до різних регіонів України.
Якщо компанія до отримання ліцензії підтверджувала виробничий досвід документами, укладеними раніше, а для участі в наступних торгах використовувала вже отримані контракти як підтвердження фінансової та виробничої спроможності, виникає очевидне питання: чи не створювався цей «досвід» штучно саме для подальшого отримання оборонних замовлень?
І ще важливіше — чому АОЗ погодилася укладати нові багатомільйонні контракти з компанією, до походження виробничого досвіду та реальних можливостей якої виникають такі питання?
У підсумку маємо два контракти на майже 329 млн грн, компанію з короткою історією роботи на ринку балістичної продукції та низку обставин, які потребують детальної перевірки правоохоронними органами й аудиторами.
Бо в умовах війни питання, хто саме отримує сотні мільйонів гривень на виробництві засобів захисту для військових і за якою ціною, — це вже не просто питання ефективності закупівель. Це питання відповідальності за державні кошти та безпеку самих військових.
